Описание
Коала (Phascolarctos cinereus) - це кумедна австралійська тваринка, що своїм виглядом нагадує іграшкового ведмедика. Багато хто його навіть називає „Ведмедик Коала”, але ця назва не правильна, оскільки коала не має нічого спільного з ведмедями. Коала безперечно є найцікавішою та улюбленою сумчастою твариною жителів Австралії. Слово „Коала” прийшло зі словника аборигенів (племен Нового Південного Вельсу), воно означає „не п’є”. Це дивовижно, але коала справді може отримувати вологу із евкаліптового листя і тому не має потреби у питті. У протилежному випадку, для повільного коали було б занадто важко, якщо не неможливо, діставатися із лісу до джерел прісної води.
Історія Перша згадка про коалу міститься у звіті невідомого автора про подорожі у Блакитні гори у 1798 р. Автор звіту пише, що у Блакитних горах є тварина, що має назву кулавайн, що нагадує зовні південноамериканського лінивця. Для науки коала був відкритий у 1802 році флотським офіцером Баралльє, який вперше здобув шкіру коали, а потім і живу тварину. Приблизьно протягом пів-століття коалу знаходили лише у межах Нового Вельсу. У 1855 році натураліст У.Бландовські зустрів його також у штаті Вікторія, а у 1923 році О.Томас знайшов його у південно-східній частині Квінсленда. Колись коали населяли Південну Австралію, але потім був тут повністю винищений або вимер. У Західній Австралії коала також не зберігся, хоча четвертинні залишки свідчать про те, що він водився і тут. У Квінсленді у викопному стані знаходили залишки гігантського коали (Koalemus), який важив пів-тонни, тобто у 28 разів більше, ніж сучасний коала. Однак цей гігант аж ніяк не попередник виду, що живе зараз. Ч.Баррет поєтично ототожнює с цим Koalemus того коалу, який, за переказами племені турравах, був відважним водієм пірог, що привезли у Австралію предків цього племені. Важко повірити що 100 років тому коала був на межі зникнення. Люди майже повністю знищили цих милих тварин заради цінного хутра. В наш час коала знаходиться під надійним захистом, і з року в рік іх популяція збільшується. Коала не настільки звична для Австралії тварина як кенгуру, і їх не так часто можна побачити у дикій природі. Але існують місця, де коали водяться в достатку, наприклад Otway National Park у штаті Вікторія, або Острів Кенгуру у Південній Австралії.
Загальні відомості У коали дуже дивна зовнішність: пухнаста шкіра, маленькі очі, завжди насторожені вуха, смішний приплюснутий та зігнутий ніс. Хутро у коали попільно-сіре або сіро-буре, інколи руде або червонувате на спині, інколи срібне, більш світле на череві. Голова, велика та широка, має приплюснуте обличчя, маленькі, далеко розставлені очі та великі вуха, вільний край яких вкритий довгим хутром. Коротке та широке тіло закінчується рудиментарним хвостом. Пазури у коали сильні та гострі, особливо на двох пальцях, що розташовані одни напроти одного. Вони здатні витримувати вагу коали, коли той встромлює їх у стовбур дерева. Великий палец у коали без нігтя. Довжина тіла становить 60—82 см; вага від 5 до 16 кг. Рухи у коали дуже повільні; він не здатний до порятунків втечею, оскільки дуже флегматичний. Коала зазвичай мовчазний, але у випадку небезпеки може подавати голос. Зляканий або поранений коала кричить та „плаче” ніби дитина. Спосіб життя у коал переважно нічний. Вдень коала спить або годинами сидить абсолютно нерухомо, лише дивлячись очима в різні сторони. Переважну частину доби коали проводять у стані сну – сплять 20-21 годину. Коали чудово приручуються, але брати в руки їх потрібно обережно, оскільки можна поранитись гострими пазурами. У неволі коали дуже прив’язуються до людей, які за ними доглядають, і часто ведуть себе як розбещені діти: „плачуть”, коли залишаються самотні, та заспокоюються, коли їх гладять. Якщо до них занадто чіпляються, коали захищаються пазурами та зубами.
Спосіб життя та харчування Харчування коали досить специфічне: доросла тварина харчується виключно листя
