Описание
26 квітня 1986 року в Украіні на 4-му блоці Чорнобильськоі АЕС сталася досі найтяжча катастрофа в атомній промисловості. Експеримент вийшов з-під контролю,вибух зруйнував корпус реактора,почали плавитись паливні стрижні,радіація вийшла назовні. Тільки приблизно можна оцінити,скільки радіоактивних матеріалів викинуто в атмосферу.Йдеться принаймні про сім тонн.Отож у царині комерційного використання атомноі енергіі вперше сталася МПА- максимальна проектна аварія.
Тим часом як тривога,піднята підрозділом радіаційного захисту шведськоі електростанціі "Форсмарк", через два дні сполошила всі північно і центральноевропейські держави,в Украіні та в сусідніх радянських республіках спробували применшити розмір катастрофи,щоб уникнути будь-якого неспокою в суспільстві. Переселяти з забруднених територій почали пізно й неохоче, а чимало людей,що жили на далеких околицях небезпечного реактора, через непоінформованість опинилися безборонні перед убивчою радіаціею.Це твердження слушне й щодо тих 230000 робітників,так званих ліквідаторів,які впродовж наступних тижнів споруджували над реактором коробку з бетону і сталі в кілька метрів завтовшки - так званий саркофаг. Дві третини всіх викинених радіонуклідів випало на білоруську територію. Уражено кожного п'ятого жителя з загальної кількості населення, що становить близько 10 млн, чоловік, 500000 уражених -діти. Понад третину білоруськоі територіі забруднено радіацією (для порівняння забруднено тільки 4,8% украінськоі і 0,5% російськоі територій) через вісім років після катастрофи,радіаційне забруднення зменшилось на 18 відсотків,проте розчинність радіонуклідів збільшилась, вони проникли в рослини, зокрема гриби та ягоди, і отруіли їх. Радіоактивні хмари досягли й Німеччини. Надто в Баваріі зареєстровано значно вищі рівні радіаціі. Лісові гриби й дичина ще й досі містять багато радіоактивних елементів. Загалом існує велика неясність щодо справжнього числа жертв. Тим часом як украінське міністерство охорони здоров'я в дев'яту річницю катастрофи повідомило,що тільки в Украіні загинуло всього 125000 чоловік унаслідок атомноі МПА,З Білорусі, набагато дужче ураженоі радіоактивними хмарами, повідомляють куди менші цифри. Вплив катастрофи на стан здоров'я можна ,напевне, визначити, розглянувши радше долю ліквідаторів. Якщо 1986 р. 78 відсотків ліквідаторів іще вважано за здорових,то 1994 рік цей відсоток зменшився до 48 відсотків. Відколи Чорнобильська трагедія почала свою неконтрольовану ходу і світ довідався про справжні розміри, назва нещасного містечка стала символом спричиненої людьми технічноі катастрофи. На гадку спадає те ,що писав Карл Ясперс про людину й атомну бомбу: "Тільки дійшовши краю нашоі діяльності,ми починаємо мислити серйозно. Наша доба має засвоіти, що не слід "творити" все". Ядерне полум'я Чорнобиля - це не звичайна катастрофа,коли можна прибрати уламки,відшкодувати збитки й надолужити тяжкі нематеріальні наслідки.Навіть по тому, як розжеврені, радіоактивні рештки зруйнованого реактора сяк-так поховано під бетонованим накриттям і - запізно - проведено евакуацію, десяткам тисячам люду, ще загрожує смерть, сотні тисяч утратили здоров'я чималі частини українських та білоруських земель майже навіки зосталися непридатні для життя. Тож чернобильський атомний реактор-вогонь, що обпалює душу всім ураженим. Коли вибухнув чернобиль, гласність не спрацювала. Натомість радянська інформаційна політика, заснована на дезінформації та замовчуванні, повернулася до свого давнього стилю. Вдавшись до політики вуалювання, московський центр протиставив ураженним людям незліченні тлуми слухняних функціонерів. Аби зменшити зону радіаційного забруднення , Центральний комітет КПРС постановив підвищити максимально допущені дози опромінення. А це й уможливило пересилити робітників електростанції з Прип'яті до теж забрудненого радіацією Славутича. Те, що людей віддано на паталу повзучої смерті, здається, не відіграло жодної ролі в міркуванні ві
