Описание
Вечір. Чути хрустіння снігу від ніг прохожих.
Навкруги стемніло, небо вкрилося різнобарвними світлячками. Мороз. Легкий холодний вітер. Зимові подихи. Ось і останній ліхтар, потім темрява. А на горизонті розсипалися маленькі вогники.
Чується легке наспівування різдвяної пісні. Крок за кроком і пісня стає голоснішою, звуки все наростають, з`являються нові голоси, стають все точнішими, рівнішими, витонченішими і, то зливаючись в унісон, то стрибаючи мелодичними інтервалами народжують нову пісню, змушуючи серце відлітати в чудесну країну теплих кольорів та феєрверків.
А ось, гучний вереск, що проколов кульку мрій, а за ним сміх, і ще один, і ще, і ще,і ще…!хтось подав руку,тому хто не витримав випробовування крижаних доріг, інший вже підняв Різдвяну зірку, напевно, недостатньо світла від блимання мерехтливої ялиночки в руках у малюка.
Треба скоріш дістатися до світла! А ось, і вона, іскриста сніжка, що прискорить наший рух до яскравих вікон.
Перші двері. Хвилювання! І серце так колотиться у грудях; а найсміливіший сходу «гепсь», і всі затихли, стривожено переглядаючись. А за дверима шурхіт ніг і двері відчиняються… Суворий погляд при вигляді нашої зірки перетворюється в милий та привітний, на обличчі з`являється привітна посмішка. І тут руки керуючого піднялися….і всі затихли! Права рука повільно і плавно попливла вбік, назустріч їй поспішає інша і по нічному під`їзду розтікається плавна мелодія, одна хвиля голосу наздоганяє іншу, так знову й знову, розливаючись чистим океаном і пробуджуючи нових слухачів в сусідніх квартирах. У когось сльози на очах, у когось посмішки і радощі, і сміх, хтось слухає і тане, хтось відлітає так високо-високо, за небеса. Багато хто гукав іще: «Приходьте ще! Не останнє ж бо Різдво!». А цукерок, скільки, надавали, що, хм, напевно, як мала крамничка, і їли їх ми,а ж до літа.
А найприємніше – це посмішки, і ті подяки, захоплення і подив. Напевно, гарна ціна за тяжку працю. А як гадали? Заспівав і все? А як же місяць, два чи три, напередодні? А як же сльози, нерви, як розбирали пісні по краплинці! Можливо, гарна праця, а як інакше??! Христос родився, славімо Його!
Та тут рука керуючого швидко рветься і в танці і голосочки пригають в стакато, хтось тягне ноту,хтось пригає так високо чи низько присідає, хтось тягне довші, хтось коротші ноти,все бездоганно, гарно, неповторно.
Так на Різдво народився «Ангельський Дзвін» - наш православний колектив. Багато чого відбулося з того часу, та все з благословення і во славу Божу!
Крізь наш колектив проходили різні цікаві діти: Анна Барабан, Анастасія Барабан, Віталій Сунсін, Анна , Олена Михайленко, Анастасія , Владислав Сімакоп, Владислав Ніколенко…Але основними й ведучими є сестри Марія та Софія, а також їх старший брат Валерій Шевчуки, Софійка Лук`яненко і Валерія Місяйло.
Маленькі Софійка та Валерія є прикладом поведінки в нашому гурті і попри свій малий вік і навантаження в садочку і першому класі завжди готові попрацювати і досягти гарного результату.
Софія Шевчук є здібною малою дитиною, доброю і щиросердечною. Попри свій малий вік має гарний розум і чималу мудрість. Народившись шостого грудня є дуже ніжною дівчинкою і хоч зараз має 5 років, вже давно доглядає за своїм молодшим братиком, котрий відповідає їй взаємністю. А голосом вдалася в рідну маму! Має гарний художній талант і вже з 4 років відвідує школу мистецтв.
Марія Шевчук навчається в третьому класі. А також, відвідує музичну школу по класу вокалу. Своїх рідних любить, як квочка своїх малих жовтих клубочків – курчат. Любить рукоділля і достатньо кмітлива. Ще з колиски стріляла своїм звабливим поглядом в прохожих. В нашому колективі є головним ведучим дитячим голосом, а голосочок в неї дзвінкий і тоненький, як прозорий кришталь.
Валерій Шевчук народився світлим літнім днем і зрошений ранковим сонячним теплом зростав гарним та чемним хлопчиком. З
